Місто Старокостянтинів на Хмельниччині славиться своїм замком, що належав князям Острозьким. Замок був побудований протягом 1561-1571 років завдяки зусиллям впливової особистості тогочасного культурного і політичного життя, князя Костянтина Острозького. Він обрав це місце з метою зміцнити кордони зі сходу через постійні напади кримських татар.
Замок розташовувався на мисоподібній ділянці, де злітався річки Случа та Ікопоті, що стало не лише оборонною перевагою, а й важливою частиною міської інфраструктури. Він був споруджений разом з новим містом Костянтинів, яке пізніше було перейменовано на Старокостянтинів.
Замок мав унікальний архітектурний стиль і включав палац з оборонною вежею, церкву Святої Трійці, в'їзні ворота та дзвіницю. Він мав форму видовженого трикутника зі стороною, що межувала з містом, а дві інші були омивані водою. У фортеці були поєднані житлові та оборонні функції, а також пороховий льох та бійниці з амбразурами.
Головним завданням замку було захистити місто від нападів татар. Він став важливим центром розвитку ремесел, торгівлі та економічних зв'язків у регіоні. З часом, фортеця стала укріпленням для гетьманів Хмельниччини, які утримувалися там під час війн.
У минулому головним завданням місцевого замку у Старокостянтинові був захист від нападів кримських татар, які використовували Чорний шлях для грабіжницьких набігів та здійснення людського рабства. Поблизу замку, який належав князям Острозьким, розвивалися ремесла, торгівля та економічні зв'язки.
У 1610 році фортеця складалася з дванадцяти будівель і була недосяжною для кримських татар. Однак у 1648 році вона була взята українським гетьманом Богданом Хмельницьким під час національно-визвольної війни. Замок також перебував у володінні гетьмана Петра Дорошенка в 1673 році.
У кінці XVIІ століття замок пройшов реконструкцію. Після того, як він перейшов до князів Сангушків, замок залишився без постійних мешканців. Протягом ХІХ - на початку ХХ століття будівлі фортеці використовувалися для урядових установ, а потім тут розташувалася поліцейська залога.
Фортечний комплекс включає палац з оборонною вежею на південному заході, церкву Святої Трійці на сході, в'їзні ворота з неповністю збереженими стінами і дзвіницю. Зовні замок князів Острозьких мав форму видовженого трикутника, одна сторона прилягала до міста, а дві інші омивалися водою. У замку були житлові приміщення з оборонними функціями, пороховий льох і бійниці з амбразурами.
Фортецю охороняла в'їзна брама з дерев'яним мостом на кам'яних опорах. П'ять веж сполучалися фортечним муром. Збереглася лише Наріжна башта, яка є головним архітектурним акцентом на південному заході. Башта має круглу основу і прилягає до південно-східного торця замку. Бійниці на другому поверсі були розташовані у шаховому порядку для збільшення зони обстрілу під час оборони.
Північною стороною до фортеці додано малий храм з напівкруглим презбітерієм, який є неодмінною частиною комплексу, хоча адміністративно він відокремлений.
У 1929 році замок став Державним історико-культурним заповідником, а замковий палац був перетворений на музей.
Замок князів Острозьких в Старокостянтинові, Хмельницька область, зараз є музеєм і є пам'яткою архітектури національного значення.