Скалатський замок

Один з найкраще збережених замків Тернопільщини, розташований у південно-західній частині міста Скалаті, місті Підволочиського району Тернопільської області.

Замок у Скалаті, ймовірно, був побудований близько 1630 року галицьким мечником і ротмістром Кшиштофом Віхровським, але нові археологічні розкопки свідчать про те, що фортеця є щонайменше старшою на століття.

Замок мав квадратну форму і був зведений з пісковику на заплаві річки Гнилої між двома її притоками. Він оточувався ровами глибиною 2 метри, які у разі небезпеки заповнювалися водою з річки.

Оборонні мури замку були висотою 6 метрів і товщиною 2 метри. Замок також мав природний захист - болотисту місцевість навколо. Початково вежі були двоповерховими з цокольним поверхом і високим наметовим дахом. На перших двох поверхах були віконні отвори для гармат, які використовувалися для стрільби з гармат і шпиговниць - важкої рушниці XVI-XVII століття.

Сила віддачі цих збройних систем була такою великою, що відкидала стрільця до протилежної стіни башти, де його чекала м'яка шкіряна подушка. Скалатський замок славився як твердиня Поділля.

У вході до фортеці був дерев'яний підйомний міст на західній стіні. В кутах замку все ще стоять п'ятикутні чотирьохповерхові вежі-близнюки, розташовані по сторонах світу. Кожна з веж мав по одній грані, яка виходила на внутрішній двір, і по дві пари інших граней, спрямованих до полів і ровів вздовж замкових стін.

Фортеця була зруйнована тричі під час Визвольної війни Хмельницького через напади селян і козаків. У 1667 і 1672 роках Скалат був атакований татарами і турками, а в 1675 році замок був зруйнований військами турецького візира Ібрагіма Шишмана.

Проте місцевим мешканцям вдалося успішно відбити облогу і захистити замок під час остаточного штурму. У підвалах кожної вежі було три тунелі, які дозволяли потрапити всередину замку. За легендою, ці підземні ходи простягалися на 12 кілометрів аж до Гримайлова.

Тому після зруйнування замку його відновлювали досить швидко. В мирний час мешканці використовували ті самі тунелі для будівництва приватних підвалів, де зберігали пиво та припаси. Крім того, є свідчення, що в Скалаті вже у XVII столітті існувала власна пивоварня.

На кінець XVIII століття нова власниця міста, Маріанна Сципіонова-Водзицька, провела реставрацію Скалатського замку. Башти замку були підсилані цегляними шарами, додані два нові яруси і покриті черепицею.

На південно-східному оборонному мурі був побудований двоповерховий бароковий палац з цокольним поверхом і мансардою. Також була зведена нова барокова брама з головним та двома бічними арками-входами, яку прикрашала фігура лицаря зі щитом.

На початку XIX століття замок втратив своє оборонне значення і став розкішною панською резиденцією. Архітектор Теодор-Маріян Тальовський, професор Технічної академії у Львові, в кінці XIX століття, за замовленням графа Ростоцького, провів реставрацію башт замку і збудував неоготичний стиль костелу.

Скалатський замок сьогодні

Сьогодні, Скалатський замок є частиною історико-архітектурного заповідника "Замки Тернопілля". Протягом Першої світової війни замок був руйнований, але був відновлений у міжвоєнний період.

Останній власник, Олександр Потоцький, перед приходом радянських військ, подарував замок місцевій владі, оскільки не мав коштів на його відновлення. У 1960-х роках була проведена реставрація, під час якої було відновлено кладку третього і четвертого ярусів кожної вежі та покрито їх черепицею.

Нажаль, у 2004 році черепичні дахи деяких веж були пошкоджені під час урагану. Кілька років тому дахи були відновлені, але замість черепиці на них було використано пластик. Замок поступово відновлюється: мури були очищені і відновлені, перекриття другого і третього поверхів були відремонтовані, а підвали були очищені. Є плани відкрити в замку музей.