Вознесенський монастир

Вознесенський монастир у Переяславі є пам'яткою національного значення і видатним архітектурним ансамблем епохи Гетьманщини. Монастир розташований на історичному передмісті Переяслава, з видом на центральний майдан, і виділяється серед міської забудови.

Головними архітектурними об'єктами комплексу є Вознесенський собор і дзвіниця, які видно з будь-якого кутка міста, навіть з іншого берега річки Дніпро.

Історія монастиря розпочалася з будівництва Вознесенського собору в стилі бароко у 1695-1700 роках за ініціативи гетьмана Івана Мазепи. Гетьман фінансував будівництво собору, та також сприяв зведенню інших церковних споруд в Україні.

Поступово територію монастиря почали забудовувати, і у 1738 році тут був відкритий колегіум, оскільки в бароковому періоді освіта сильно пов'язана з церквою. Проте внаслідок пожежі 1748 року всі дерев'яні споруди були знищені. Новий кам'яний корпус колегіуму був зведений у 1753–1757 роках завдяки Переяславському єпископу Івану Козловичу.

Ансамбль був остаточно сформований після зведення дзвіниці в 1770–1776 роках та Варваринської церкви в 1782 році.

З 1770 по 1776 роки була споруджена барокова дзвіниця монастиря. Остаточно Вознесенський монастир оточили 1782 року, коли завершилося будівництво Варваринської церкви, яка прилучалася до дзвіниці.

У кінці XVIII – на початку XIX століть на східній частині монастирського майданчика було побудовано двоповерховий корпус, де на нижньому поверсі розташовувались торгові ряди, а на верхньому бурса та монастирська школа. Монастир також був оточений високим цегляним муром. У 1916 році торгові ряди та школа згоріли, і їх рештки були розібрані.

Під час Другої світової війни була знищена Варваринська церква, яка прилягала до дзвіниці, і також пошкоджені інші споруди монастиря. Відновлення цих споруд відбулося у 1954–1964 роках.

У 1970 році музей Григорія Сковороди був відкритий у будівлі колегіуму. У приміщенні Вознесенського собору була представлена діорама "Битва за Дніпро" (художники Мальцев П. та Присєкін М.), яка зобразила масову переправу радянських військ через Дніпро під час битви на Букринському плацдармі в районі Переяслава восени 1943 року.

У 2011 році Священний Синод Української Православної Церкви (Московський патріархат) відновив діяльність монастиря, але передача споруд монастиря для користування не відбулася, і фактично монастир залишається неактивним.