Свято-Покровська церква

Покровська церква - це мурована споруда з крестоподібним планом, чотири стовпи, дев'ять камер і дев'ять бань. В середині храму знаходяться дві круглі і дві квадратні колони.

Стіни оброблені плоскими лопатками, декоративні карнизи завершуються вгорі, а вікна з напівкруглим завершенням декоровані обрамленням з лекальної цегли у формах українського бароко.

У 1911 році, біля північної стіни церкви, була збудована мурована триярусна дзвіниця, поряд із існуючою дерев'яною, яку згодом розібрали. Пізніше, на території навколо церкви, була зведена мурована огорожа.

Церква була збудована у 1902-1906 роках за ініціативою архиєпископа Парфенія. Він запросив архітектора-художника І. С. Кузнецова змоделювати храм, який схожий на відомий дерев'яний Троїцький собор у місті Новомосковську.

Архітектор зміг не лише точно передати зовнішній вигляд знаменитої церкви в камені, але й внесення деяких поліпшень у силует майбутнього храму. По завершенні будівництва перед громадою постала дев'ятибанна церква на горі над річкою Псел, яку можна було побачити на великій відстані.

У 1930-х роках релігійну громаду було знято з реєстрації, а церкву закрили. Дзвіницю та огорожу розібрали, а цеглу використали як будівельний матеріал. Під час тимчасової німецької окупації села в 1942 році, релігійна громада відновила діяльність.

Але під час німецько-радянської війни споруда постраждала від прямих попадань снарядів, і стіни отримали кілька пробоїн. У 1948 році споруду зареєстрували органи радянської влади. Громада використовувала колишнє приміщення церкви для релігійних відправ до 1960 року, коли її знову зняли з державної реєстрації.

У 1989 році почалися роботи по реставрації споруди за проектом архітекторів В. І. Касьяненка, В. А. Павленка, С. П. Петрової. Але роботи були виконані неякісно і не в повному обсязі. У 1990 році споруда була передана релігійній громаді УПЦ.