Свято-Покровський жіночий монастир

У 1889 році внаслідок нещасного випадку велика княгиня Олександра Петрівна, яка стала паралізованою та прикутою до інвалідного візка, вирішила заснувати жіночий монастир та низку благодійних закладів на Лук'янівці. Для цього було придбано дві прилеглі земельні ділянки за 50 000 рублів. Архітектор В. М. Ніколаєв розробив проекти церковних, житлових, лікарняних та господарських будівель монастирського комплексу.

За фінансової підтримки великої княгині Олександри Петрівни та царської родини протягом близько 20 років (1889—1911) на території монастиря було споруджено близько 30 будівель, включаючи церкви, церковно-приходську школу з гуртожитком, корпуси для сестер, золотошвейні та іконописні майстерні, а також готель.

У кінці XIX століття за кошти царської родини були зведені нові корпуси терапевтичної лікарні та поліклініки, що призвело до збільшення кількості прийомів хворих до 500 осіб на день. Велика княгиня Олександра Петрівна померла у монастирі 13 квітня 1900 року, але реалізація її планів тривала й після її смерті.

Покровська церква та величний Миколаївський собор, проєкт якого був створений сином великої княгині Петром Миколайовичем, були побудовані архітектором В. М. Ніколаєвим у псевдоросійському стилі. Будівництво собору тривало 15 років. Лікарняні корпуси зазначеного Покровського монастиря належали Київському дворянському зібранню.