Свірзький замок

Часта зміна господарів негативно вплинула на споруду; маєтком не опікувалися - в описах 1882 і 1892 років згадано про поганий стан будівлі, зокрема руйнування корпусів із півночі та сходу.

У 1907 році замок стає власністю Роберта Лямезана де Салінса, на той час офіцера австрійської армії, згодом генерала і дипломата. Він реставрував маєток, вкладаючи значні кошти, і перетворив його на розкішну резиденцію з багатими інтер'єрами. Але у 1914 році під час Першої світової війни замок цілковито спалили російські війська. Однак це не змусило хазяїна занедбати замок - згодом було відновлено декор вікон та дверей, карнизи; корпуси та вежі знову покрито дахом. Основна реставрація завершилась у 1917 році, про що свідчить вирізьблений пам'ятний напис над брамою із зовнішньої сторони.

Донька генерала Ірена вийшла заміж за іншого військового діяча Тадеуша Бора Коморовського, відомого з «Волинської трагедії» та «Акції „Буря“», з яким проживала у замку з 1930 року.

У 1939 році замок націоналізувала радянська влада. Тривалий час він стояв пусткою, ненадовго його використовували як школу трактористів. І аж у 1978 році його передали на баланс Спілки архітекторів тодішнього СРСР.

У 1993 році замок передали в користування державному об’єднанню «Львівліс», проте згодом, у 1997-му, знову повертають архітекторам. У 2010-му замок планували передати в концесію приватному інвестору, але відповідального підприємця не знайшлось.

Засновано замок у XV столітті Андрієм і Мартином Свірзькими, вперше згадується у 1484 році. Спочатку замок проектувався як суто оборонна споруда. Неодноразово перебудовувався.

Першими власниками Свіржа вважають Романовських. У середині XV століття місто Свірж перейшло у власність до польського роду Свірзьких. Саме Свірзькі і звели основну частину замкових будівель.