Аккерманська фортеця

Аккерманська фортеця знаходиться в 70 кілометрах від Одеси та є історичним центром Білгорода-Дністровського. Вона була зведена на залишках античного міста Тіра у XIV столітті з метою зміцнення кордонів Молдавського князівства та стала важливим оборонним та політичним центром на протязі століть. Війська Османської імперії тричі безуспішно штурмували фортецю в XV столітті, але в 1484 році вдалося взяти її штурмом, і протягом наступних 328 років Аккерман перебував під владою турецьких правителів.

Фортецю відомою роблять не лише історичні події, але і зв'язок з відомими козацькими отаманами, такими як Е. Дашкевич, І. Покотило, Г. Лобода та І. Сірко, які водили козаків під її стінами. Три російсько-турецькі війни також пов'язані з історією фортеці.

У 1806 році турки здали фортецю загону А. Де Рішельє без бою, а з 1812 року землі Нижнього Придністров’я стали частиною Російської імперії. Зараз Аккерманська фортеця є пам'яткою історії, відомою за межами України.

Фортеця зведена на скелі та має чотири двори, з яких перший - Цивільний - забудований будинками та служив городянам притулком від нападу ворога, а другий - Гарнізонний - дислокував війська. Серцем фортеці є цитадель або «Генуезький замок», де розташовувався пункт командування.

Білгород-Дністровська фортеця є однією з найбільших середньовічних фортець в Україні. Вона має периметр стін 2,5 км та загальну площу понад 2 га. Товщина стін змінюється від 1,5 до 5 метрів, а висота стін та башт становить від 5 до 15 метрів. З півночі фортечні мури майже досягають Дністровського лиману, а з інших трьох боків фортецю оточує рів. Сучасна глибина рову становить 13-14 метрів, а внутрішня стіна рову на кілька метрів вища за зовнішню.

За давніми переказами, Олександра Пушкіна було вигнано у місто Кишинів за те, що він писав вірші, які породжували революційний протест. Одного разу, під час триденного перебування у фортеці Аккерманська, військовий історик Іван Ліпранді взяв з собою Пушкіна, де останній написав знамените послання "К Овидию", оскільки сама місцевість нагадувала йому про вигнанця Овідія, який, за ще однією легендою, був засланий в грецьке місто Тіра.

Існує також легенда про Тамару, дочку молдовського господаря Олександра Доброго, яка після того, як її батько пішов у похід, наказала побудувати могутню фортецю замість монастиря і оголосила себе незалежною царицею. Таким чином, розбійники, що жили в фортеці, здійснювали напади на сусідні міста і села. Коли Олександр Добрий повернувся додому та дізнався про дії своєї дочки, він прокляв її та наказав замурувати її живцем у стінах фортеці. Цю фортецю зараз називають «Дівоча вежа».