Бакота

До 1981 року на місці Бакотської затоки знаходилося село, яке і дало назву території.

У 1431 році територія навколо Бакоти визнається нейтральною прикордонною зоною між Польщею та Литвою, що призводить до повстання жителів, які вигнали місцевих феодалів і проголосили незалежність. Але за кілька років польські війська жорстоко придушили повстання, зруйнували замок, а місто назавжди втратило своє значення як важливий адміністративний центр.

З 1918 село Бакота стає прикордонним – зовсім поруч проходить межа з Румунією. Кількість населення значно зменшилась під час голодомору 1947 року, але найтривожніша новина прозвучала в 1973 році – інформація про майбутнє затоплення села для побудови Новодністровської ГЕС.

Жителям дали вісім років для того, щоб покинути маленьку батьківщину та почати життя заново, а вже у 1981 році почалось поступове підняття рівня Дністра, яке тривало шість років і забрало під воду кілька десятків сіл.

Історія Бакоти закінчилася в 1981 році, коли в ході будівництва Новодністровської ГЕС населення було виселено в сусідні міста, а сам населений пункт повністю затоплений водою.

Нині Бакотою називають територію та околиці Бакотської затоки на Дністрі. Вона займає площу 1590 гектар, а завдяки скелястим берегам має теплий та м’який мікроклімат, який метеорологи порівнюють з Ялтинським.

Туристів місце приваблює фантастичними краєвидами, кількома пляжами та, звісно, залишками скельного монастиря. Тут збереглось кілька печер та ніші від поховань ченців. Поруч є три джерела з цілющою водою – Північне, Південне та Найпівденніше. До речі, про останнє кажуть, що воно лікує хвороби очей. Вода прохолодна і дуже смачна, а дорога до джерел прикрашена стрічками та іконками від сотень приїжджих віруючих.