Стадіон «Динамо» поєднує в собі чудовий ландшафт та унікальну архітектуру і наразі носить ім'я легендарного Валерія Лобановського.
У початку ХХ століття на місці нинішнього стадіону, поруч із Петрівською алеєю, розташовувалися теплиці, які постачали овочі та фрукти до царської резиденції - Маріїнського палацу. Тут же функціонувало популярне серед місцевих мешканців кафе-шантан «Шато-де-Флер».
У 20-ті роки на цьому місці Київська губернська рада товариства «Динамо» спорудила кілька спортивних майданчиків, включаючи футбольне поле з дерев'яною роздягальнею, гімнастичне містечко та інші майданчики для баскетболу, волейболу і гандболу.
Проте з часом стало мало місця для фізкультурників «Динамо», і було прийнято рішення про спорудження великого стадіону із відповідною інфраструктурою.
Будівництво
Проект архітекторів В. Осьмака та В. Безпалого був реалізований протягом двох років, і в 1934 році стадіон «Динамо» в Києві відкрив свої двері для перших відвідувачів.
Трибуни, які були покриті дерев'яним навісом, розраховані були на 23 000 глядачів, які приходили, щоб підтримати своїх улюблених футболістів.
Загалом, новий стадіон став чудовим місцем для динамівців і їх вболівальників. У передвоєнні роки вони здобули «срібло» і «бронзу» чемпіонату СРСР, і навіть мріяли про «золото», але 1941 рік припинив їхні амбіції через війну.
Стадіон став занедбаним, а сліди війни залишилися навіть до наших днів. Під час ремонтних робіт на початку 90-х років під біговою доріжкою було виявлено кілька авіабомб.
Після Другої світової війни футболісти київського «Динамо» тимчасово грали на стадіоні імені М.С. Хрущова (сучасний НСК «Олімпійський»). Але клубний стадіон повернувся до свого призначення лише у 1956 році, після повної реконструкції, під час якої поле передали дублерам «Динамо».
Реконструкція
Відродження арени відбулося в 90-х роках. Під час чергової реконструкції стадіон «Динамо» був перетворений на виключно футбольний об'єкт.
Були видалені легкоатлетичні доріжки, а поле збільшено до стандартних розмірів. Відповідно до вимог міжнародних футбольних організацій на трибунах встановили індивідуальні пластикові крісла для глядачів.
Приміщення центральної трибуни було перебудовано, і там розмістився трьохповерховий офіс ФК «Динамо» (Київ) та більшість клубних служб. У 2001 році був відкритий сучасний фітнес-центр із плавальним басейном на території комплексу.
Біля клубного офісу розташовані автостоянка та підземний гараж. Також збережено пам'ятник футболістам «Динамо», які загинули під час Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років.
У травні 2002 року, після смерті видатного тренера Валерія Васильовича Лобановського, який привів клуб до високих вершин європейського футболу, стадіон був перейменований на його честь.
З 1996 по 2011 рік команда проводила свої домашні матчі чемпіонату та Кубка України, а також кваліфікаційні поєдинки Ліги чемпіонів УЄФА на своєму клубному стадіоні, який відповідає всім стандартам безпеки та вимогам для організації телевізійних трансляцій.