Шарівський палац

Шарівський замок – будівля неоготичного стилю кінця XIX століття, знаходиться у cелищі Шарівка, Богодухівського району Харківської області. Садиба має вигляд казкового замку з білого каменю, з двома поверхами, карнизом, стрілчастими вікнами та балконом. Парадний вхід оздоблюють дві восьмигранні вежі з зубцями та шпилями.

Незважаючи на довгий період запустіння, Шарівський палац залишається привабливим. Збереглися елементи декору, ліпнина, розписані плафони та інші деталі. Спостерігаючи здалеку, видно його величність та вишуканість. Від палацу тягнуться тераси, що ведуть у Шарівський парк.

У парку ростуть старовинні дуби, блакитні ялини, ясени та інші рослини. Одного з дубів відзначають близько 600 років. Тут також розташовані мальовничі ставки, а через один із них перекинуто кам'яний місток, що веде на цукрову гірку.

Палац має два поверхи, а його парадний вхід спрямований на південь, на паркові галереї. З веж піднімаються дві восьмигранні вежі з вікнами, зубцями та шпилями.

У палаці розташовано 26 кімнат і три зали. Центральна частина палацу містить велику вітальню, кабінет, оздоблений дубом зал-бібліотеку, більярдну, парадні сходи, великий бальний зал та житлові кімнати. Декор центральної частини палацу вражає своєю врядливістю – розписи стін, художні плафони, мармурові каміни, оздоблені кахлем печі та дерев'яне різьблення.

Ліве крило палацу є господарсько-житловим, з кухнею на першому поверсі та житловими кімнатами на другому. На першому поверсі знаходиться кухня, де зберіглася піч, якою готували їжу для господарів. На другому поверсі - житлові кімнати, які колись служили для постійного проживання хворих під час туберкульозного санаторію.

Праве крило – двоповерхова скляна галерея, додана радянською владою, яка слугувала для театральних вистав та лікування хворих на туберкульоз.

Село та прилеглі до нього землі, які колись були власністю поміщиків Ольховських, стали осередком для створення невеликої садиби. Шарівський палац, збудований у неоготичному стилі наприкінці XIX століття, відображав нові тенденції західноєвропейської архітектури того часу. Перший власник, поміщик Ольховський, вдало вписав палац у природний ландшафт, забезпечуючи його гармонійність.

У 1860 році Ольховський програє садибу в карти і новими власниками стають брати Гебенштрейтери з Німеччини. Вони зводять новий замок на найвищому пагорбі та прикрашають його терасами та екзотичними насадженнями.

У 1881 році Леопольд Кеніг, відомий цукровий магнат, стає третім власником Шарівського палацу. Під його власністю комплекс значно модернізується, з'являються господарські споруди, будинки та паркова інфраструктура. Цукровий король приводить найкращих майстрів та садівників для благоустрою резиденції, розширює та розносить парк, додаючи екзотичні рослини. Так Шарівський палац здобуває славу цукрового палацу.

З 1925 року палац стає санаторієм для лікування туберкульозу та функціонує до 2008 року. Після періоду запустіння, з 2014 року новим власником стає Благодійний фонд «Омріяна Країна», який, за ініціативою громадського діяча Олексія Толкачова, перетворює палацово-парковий комплекс в центр культури і мистецтв.