Новий рік

Новий рік – одне з найулюбленіших свят у всьому світі. Вперше його почали святкувати мешканці Месопотамії під час весняного рівнодення ще у третьому тисячолітті до нашої ери.

Сьогодні у більшості країн Новий рік припадає на 1 січня. Але не всі знають, чому саме ця дата обрана для початку року. У 46 році до нашої ери римський імператор Юлій Цезар запровадив календар, у якому рік розпочинався з 1 січня. Цю дату вибрали невипадково: саме в тому році 1 січня збіглося з новим місяцем, що настав після зимового сонцестояння.

Згодом імперії та релігії змінювалися, і разом із ними протягом століть у різних країнах змінювалася й дата святкування Нового року.

В Україні традиція святкування Нового року має особливу і тривалу історію: наші предки в різні періоди відзначали Новий рік і в березні, і у вересні. Тому в сучасних зимових обрядах можна помітити елементи хліборобської культури.

Спочатку Новий рік у наших предків був весняним святом, яке символізувало початок відродження природи і було приурочене до початку сільськогосподарських робіт. З приходом християнства на територію Київської Русі, офіційною датою святкування Нового року стало 1 березня.

У 15 столітті, з прийняттям грецько-візантійського обряду церквою, у частині українських земель Новий рік почали відзначати 1 вересня. Символом цього свята став “дідух” – сніп, виготовлений із першого врожаю, який прикрашали стрічками та квітами.

Українські землі, що входили до складу Великого князівства Литовського, а пізніше – до Речі Посполитої, відзначали Новий рік 1 січня.

На зламі 17-18 століть святкування Нового року на території сучасної України теж перенесли на 1 січня, а замість “дідуха” з’явився звичай прикрашати хвойні дерева, який прийшов із Західної Європи.

Сьогодні в Україні Новий рік зустрічають у ніч із 31 грудня на 1 січня. Вважається, що "як зустрінеш Новий рік, так його і проведеш", тому українці зустрічають його з вірою у Перемогу та надією на мир на рідній землі.